Картину “Біління полотна”, написану З. Серебрякової в 1917 році, по праву можна назвати шедевром монументального живопису.
Ідея написання полотна прийшла до художниці в 1916 році, під час її перебування в Нескучне. Тут вона щоліта могла спостерігати за побутом і працею селян, викликали в неї почуття непідробного захоплення. Тож селянська тематика, основне в творчості Серебрякової на той момент, знайшла відображення і в цьому грандіозному живописному творі.
Перш, ніж картина побачила світ, художницею була пророблена масштабна підготовча робота. В пошуку потрібного побудови образів З. Серебрякова створила безліч ескізів та начерків, композиційно розрізняються один від одного. На одних дівчата несли полотна, на інших – їх розстеляли “вибеливаться” під спекотним сонцем, на третє – терпляче чекали, поки це станеться. Змінювалося і час доби – зображувалися і ранок, і день, і вечірні години. Остаточний варіант композиції, який сьогодні можна побачити в Державній Третьяковській галереї, представляє глядачеві стоять на березі річки чотирьох дівчат, рано вранці приступили до роботи.
Селянки не позують художникові – вони просто зайняті своєю працею. Одна – розмотує полотно, інша його подає, третя – розстеляє, а остання поки готується допомагати іншим. Красиві і повні життя особи, розчервонілі у відблисках пробуджується сонця.
Красива в своїй простоті і спадає широкими складками одяг жінок. Руху селянок вільні і легкі, а самі їх фігури – величні і монументальні. Вони заповнюють собою весь простір картини, закриваючи собою небо, що додає їм масштабності. Кожна з фігур вирішена у своєму колірному ключі – зеленому, червоному, синьому, коричневому. Але, завдяки загальному золотистому тону, вони наповнюють полотно тонкої колористичної гармонією.
Грандіозна за своїм звучанням, це щільно – остання масштабна робота художниці. Гімн праці і волі, який прославляє силу і красу простих російських жінок.
