Картина “Червоні рибки” знаходиться на стику двох стилістичних течій – імпресіонізму і фовізму. Причому, якщо прирівняти полотно до першого, то це швидше гогеновский імпресіонізм, а якщо зарахувати “Рибок” до другого течією, то швидше ця робота лише предтеча основного художнього руху, яскравим представником якого був Анрі Матісс.
Кульмінаційним композиційним центром, рівно як і світловим, є рибки, організовані в круговому русі. Чотири милі рибки, відображення яких ми бачимо зверху прозорою водної гладі, різко контрастують із зеленню, в надлишку навколишнього акваріум – автор розмістив його на невеликому круглому столику, який перегукується з кругообігом рибок.
Використання яскравих чистих кольорів, відмова від півтонів і світлотіні створює ілюзію чистого погляду – так безпосередньо і радісно на світ може дивитися тільки дитина. Картина відмовляється щось оповідати, а лише викликати світлі емоції, і з цим завданням вона цілком справляється.
Майже реалістична яскрава картина, відрізняється нестандартним ставленням до перспективи – сам акваріум з чудовими рибками глядач бачить збоку, в той час як стіл показаний зверху, і це майже ідеальний коло. Однак Матісс врівноважує цю нелогічність тим, що й тонку ніжку столу являє нам збоку, досягнувши таким чином гармонійності, стрункості загальної композиції.
Символісти угледіли в цій роботі один стійкий лейтмотив – це коло. Круглий стіл, кругле підставу акваріума, круглі листя більшості зелені навколо, круглі очі рибок і навіть їх кругли відкриті роти, і все це обрамлене круглої парковій огорожею з плавними сильно витягнутими овальними візерунками. Та до того ж і рибки плавають по колу!
Що мав на увазі під цим автор складно сказати, однак, вся робота вийшла якоюсь чистою, світлою, неймовірно приємним і гармонійним. Це та чудова простота і прозорість, від якої неможливо відвести погляду.
Сьогодні подивуватися цієї незрівнянної роботою можна в Москві в Пушкінському музеї, завдяки першому і єдиному приватному власнику – меценату С. В. Щукіної з яким Матісса пов’язувала тепла дружба. У 1912 році викупив Щукін “Рибок” у автора і привіз у Росію.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)