Картина Валентина Олександровича Сєрова “Дівчинка з персиками” написана в 1887 році, – одне з перших великих творів.
На картині зображена загальна улюблениця художників, що гостювали в той час в Абрамцеві, Віра Мамонтова, дочка Сави Мамонтова. Дивлячись на картину, ми бачимо дуже живу і засмаглу дівчину. У неї великі темні очі, в яких причаївся якийсь вогник. Вся залита світлом, вривающимся через вікно, вона пильно дивиться на глядача. Цей надзвичайно енергійний сонячне світло насичує весь простір великої і світлої кімнати.
Він грає різнобарвними відблисками і на стіни, і на повешенном в простінку блюді, і на спинки стільців, і на столику біля вікна. Причаївся на столі і видніється праворуч свічник теж відображає цей радісний світ. Срібний ніж, який лежить на столі, яскраво сяє на тлі білосніжній скатертині. Не затримуючись на навколишніх предметах, світло ковзає по обличчю дівчинки, народжує на її рожевій блузці гру бузкових і блакитних відблисків.
Смагляве обличчя дівчинки відтіняється загальним голубуватим тоном картини. Цей на перший погляд, холоднуватий тон пом’якшується теплими тонами лежать на столі персиків і листя і завершується звучним мажорним тоном червоного банта на грудях.
Дивлячись на дівчинку, вся поза якій висловлює стримуване нетерпіння, здається, що вона лише на хвилину сіла за столом. У неї трохи роздуваються ніздрі, ніби вона не може віддихатися від швидкого бігу, а карі очі скоса поглядають на нас, немов замишляючи чергову витівку. Незважаючи на те, що губи її серйозно стиснуті, в них безодня дитячого лукавства.
Коли дивишся на картину і відчуваєш, як від неї віє свіжістю, молодістю і одночасно якимось благородством. Обстановка зображеної на картині кімнати така затишна, що породжує почуття захищеності від негараздів навколишнього світу. Тому не дивно, що картина “Дівчинка з персиками” вразила тодішню Москву і стала однією з перлин російської портретного живопису.
