Ілюстрація Володимира Георгійовича Бехтєєва коментує один із самих драматичних моментів повісті – викрадення Бели Казбичем. Малюнку співзвучні слова: “Він щось закричав нам по-своєму і заніс над нею кинджал”.
На передньому плані малюнка відчайдушно опирається Бела і “маленький, сухий, широкоплечий” Казбич в черкеської кудлатій шапці і бешмете. На другому плані видно поранена коня Казбича.
Хоча художник і не показав наздоганяючих Казбича Печоріна і Максима Максимича, їх наближення змушує відчути динамічна композиція малюнка.