Мікеланджело да Караваджо в 22 роки, сам того не відаючи, став засновником новаторського жанру в живопису – натюрморту. Художник зобразив кошик, повну земних плодів: тут і грона стиглого винограду і безліч смоковниць, їсти яблука і груші.
Фрукти зірвані разом з листям і зовсім не прикрашені, вже помітні сліди зів’янення і гниття, частина листя жовтіє, засихає і загортається… все природно, як у природі. Картина натуралистична до ілюзорності: край кошика і фрукти звисають зі столу і як би “вивалюються” на глядача – ми стаємо співучасниками зображення. Підкреслено неживий фон з повною відсутністю деталей, і займає більшу частина простору, що довершує задуманий автором.
У цій роботі Караваджо все як у житті – все тече і все змінюється, на зміну пишною свіжості приходять неминучі тління і смерть. Майстер не зупиняється лише на максимально точному зображенні натури, тут вперше помітна напружена гра світлотіні: яскраве світло зліва зверху плавно переходить в тінь праворуч внизу – такий впізнаваний пізніше Караваджо!
Подібне пильну увагу до натюрморту у своїх роботах Майстер демонстрував глядачеві ще не один раз: “Хлопчик, вкушений ящіркою” 1595 р., “Вакх” 1595 р., “Вечеря в Еммаусі” 1601 р. Караваджо в своїх творіннях не простий споглядач природи, він творець найяскравішого живописної мови, своєю творчістю зображає боротьбу життя і смерті, шукає правди і справедливості.