Фрагмент розпису Сікстинської капели, фреска Мікеланджело Буонарроті. Пророки й сивіли – це титанічні образи людей величезної сили пристрастей і яскравості характерів. Мудрою зосередженості Йоіла протистоїть апокаліптично иступленний Єзекіїль; приголомшливий своєю натхненною красою образ Ісаї, зображеного в хвилини роздуму, контрастує з шаленим Данилом, – молодий пророк представлений робить записи під час читання, але всі його рухи відрізняються такою енергією і стрімкістю, що цей, здавалося б, незначний мотив перетворений пензлем Мікеланджело у натхненний творчий акт.
Кумська сівілла наділена надлюдською могутністю і надзвичайною мужністю; здається, що вона належить до племені не людей, а гігантів; навпаки, Дельфійська сівілла, зображена в момент прорікання, молода й прекрасна, очі її широко розкриті, весь вигляд сповнений натхненного вогню. Нарешті, самий трагічний образ розпису – пророк Єремія, занурений у скорботне важке роздуми. На свешивающемся сувої поміщені початкові літери його пророцтв: “Стала вдовою володарка народів; государиня областей підпала під ярмо. І від дочки Сіону пішло благоліпність її”.
Образ Єремії був безпосереднім відгуком Мікеланджело Буонарроті на лиха, які переживала Італія. Показово, що навіть персонажі, які виконують в розпису Мікеланджело Буонарроті допоміжно-декоративні функції, наділені всією повнотою образно-емоційної виразності.
У фігурах оголених юнаків, так званих рабів, розташованих по кутах сюжетних композицій, Мікеланджело втілив таку нестримну радість і повноту життя, розгорнув таке багатство і різноманітність пластичних мотивів, що, не будь цих фігур, розпис втратила значну частку викликається нею враження радісної сили.
