Який наростив у творчості Караваджо драматизм у повній мірою проявився в представленій роботі, тим більше цьому сприяв її сюжет. Картина була написана для кардинала Маффео Барберіні, чиїм заступництвом користувався художник. Він зобразив момент, коли біблійний Авраам старець збирається принести в жертву свого сина Ісаака, як наказав, щоб упевнитися в глибині його віри, Бог.
В найкоротший часовий проміжок Караваджо зумів вмістити кілька напружених дій, чинених персонажами: батько, тримаючи голову пов’язаного сина рукою, заніс над ним ножа, син кричить від страху, але ангел, посланий Богом, зупиняє Авраама і вказує йому на жертовного овна.
Картина настільки переповнена емоціями, що навіть ангел виглядає стурбованим, а агнець з тривожним поглядом тягне голову, ніби благаючи покласти його на місце Ісаака. Розгортається по горизонталі композиція розтягує у часі всі дії персонажів, змушуючи і їх, і глядача ще сильніше переживати представлену тут драму.
Недарма живопису бароко, родоначальником і одним з найяскравіших представників якої з’явився Караваджо, було притаманне саме напруга пристрастей. Але художник не просто зобразив людські переживання в конкретне мить – він пішов далі, поглибивши їх психологічно. Так, на обличчі Авраама відображені борються всередині нього ревна віра і батьківська любов. Занурюється в сутінки пейзаж на задньому плані посилює драматизм, але місто на горе і світла далечінь неба підкреслюють благополучний результат, який ось-ось настане.
