У 90-ті роки Архипов писав картини переважно на повітрі, він вивів своїх героїв з маленьких задушливих майстерень та кімнат на широкі простори Волги, на відкриті, залиті сонцем площі, золені галявини і дороги. Весняної бадьорістю віє від полотна “Лід пройшов”. Звільняється від льоду річка, розриваючи кайдани зими.
На це торжество гомоном природи прийшли подивитися жителі навколишніх сіл – люди похилого віку, баби, дітвора. Перші сонячні промені заливають все навколо. Люди в творах художника нерозривно пов’язані з природою. Їхні думки й почуття передаються як би отраженно, через пейзаж, в якому, як і в російських билинах, народних піснях, є епічна широта і розмах, лірична задушевність і тонка поезія.