Картина вражає. Художник зобразив липневу ніч. На перший погляд, пейзаж нічим не примітний. Але живописцю вдалося підмітити в повсякденності якусь таємницю. Він не просто зображує побачене, але й вкладає свої відчуття. Ми дивимося на природу очима самого Жуковського.
Зліва зображено будинок. У ньому горить самотнє вікно. Здається, що воно ввібрало в себе ті фарби, які дарує нам літній захід. Праворуч спить гай. Чорнильні крони дерев надають полотну якусь казковість. Вітру немає. Все затихло і дрімає в очікуванні нового дня. За досить рідкісними деревами можна побачити синю стрічку річки. Вона манить нас своєю прохолодою.
Жуковський – справжній майстер фарб. Його небо не темне. У ньому поєднані рожеві, жовті і бузкові тони. Глядач не відчуває похмурості. Художник зміг зобразити одну з липневих ночей.
Але це полотно викликає тихий смуток. Все кругом заснуло, і тільки горить самотнє вікно. Чому людині не спиться? Бути може, він страждає від нерозділеного кохання або в цей час він творить? Про справжні причини можна тільки здогадуватися.
Саме вікно стає найбільш насиченим плямою на картині. Завдяки їй, пейзаж стає живим.
Жуковський насичує полотно темними фарбами, але при цьому воно не створює гнітючий настрій. Можна лише відчути легкий смуток.
Цікава картина тим, що художник не просто зображує щось буденне. Його творіння хочеться розглядати. Кожна деталь тут багатогранна і насичена змістом. Живописець зміг вловити поезію літньої ночі і передати її на полотні. Перед нами справжній шедевр, який вражає великою кількістю фарб і точною передачею переживань.
Це не просто картина. Вона підштовхує до глядачів роздумам. Такий нехитрий сюжет стає втіленням глибоких філософських думок художника.