Ця картина відображає всі принади зими в міських умовах. При перегляді на картину у мене виникли відчуття тепла і свободи.
На картині зображена дорога, вона йде далеко, по ній їде машина. Ми можемо тільки здогадуватися, куди вони їдуть. Якщо придивитися ми побачимо людини одягненого в рожевий костюм, напевно це дівчина. Вона займається спортом і біжить на лижах. Праворуч ближче до верхнього краю вантажний потяг мчить по рейках. Вдалині ми бачимо ліс, а трохи ближче стоять смереки, їх високі крони ніби підпирають небо. Поряд з цими величними ялинами стоїть невелика капличка.
Твір не відрізняє себе яскравими фарбами, навпаки воно виконано в теплих тонах. Рожево-біле небо з повітряними білими хмарами створюють зоровий ефект світанку, тому що за горизонтом ліс відсвічує рожевим світлом. Сніг мені вже не здається пухнастим. Заголовок картини можна простежити перехід від однієї пори року до іншого. Лютий-це той місяць, коли бувають теплі сонячні дні, а в березні, коли все вже повинно тять, трапляються заморозки.
Дивлячись на цю картину не хочеться виявитися її героєм. Я не люблю зиму з-за холоду і снігу. Взимку людина дуже часто хворіє. Мені ближче весна і літо. Але літо я люблю більше, тому що влітку настають найдовші канікули. І я можу з друзями відправитися в похід або піти на річку купатися.
Мені набагато цікавіше чути дзвін дзвонів з каплиці влітку, коли навколо зелена трава. Зараз мені все здається сірим і похмурим. Немає радості або активності, якої мені так не вистачає. Ніби все впало в сплячку і ще не прокинулося. Спасибі Нисскому за його шедевр, але я напевно не в змозі оцінити зимовий пейзаж.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)