Наскільки мені відомо, ця картина була написана Верещагіним у 1872 році, після поїздки в Середню Азію. Ця картина відображає не тільки війну, так як на ній зображені мусульмани, які святкують перемогу. Ця картина показала мені нацизм мусульманського народу до російського.
Демонструвати населенню відрубані голови солдатів росіян мені здалося дуже жорстоко. Мені здається особливу увагу приділено національному колориту, мечеть, а так само костюми мусульман доводить це. Ще ця картина дала уявлення про побут, звичаї та традиції цього народу.
Мені дуже сподобалося, що художник зобразив на обличчях мусульманського народу не радість, від побачених голів солдатів, насаджені на держаки, а тривогу, хвилювання і може бути навіть співпереживання. Адже на місці супротивника завжди може виявитися хтось свій, рідний. Я думаю, що доброта один до одного у людей все-таки є, так само як і душа.
Дивлячись на картини цього автора, завжди мимоволі приміряєш маску головних героїв на себе. Страшно уявити, що колись це може статися і зі мною або з моїми рідними.
Дуже красиво і реалістично художник зобразив будівлю мечеті. Мені здається, що б так точно передати настрій, яке походить від картини, для її створення необхідно зануритися в цю культуру, бути нарівні з цим народом. Але ставлення росіян до мусульманського народу не повинні ставитися агресивно, адже ця картина лише погляд художника на ситуацію.
Я б намалював свою картину, без насильства, і можливо з примиренням сторін у війні, а не перемогою однієї з націй. Я намагався б показати дружбу народів у всій красі, і напевно намалював би на площі чоловіків пожимающих один одному руки, і дітей різних націй грають разом. Лише дружба і доброта здатна перемогти нещадну війну.
