Пейзаж цей нітрохи не поетичний. Замість райських кущ глядач бачить перед собою млин, оточену господарськими будівлями. Огорожі покосилися, земля у кромки води витоптана. Але в цій непоэтичности є своя тепла, пахне сіном і теплою піччю – поезія.
Живопис як частина натурфілософії “Живопис є наука, – говорив Констебл, – і її слід розглядати як вивчення законів природи. В такому випадку можна вважати пейзажну живопис частиною натурфілософії, а картини – дослідами”. Здається, свої “досліди” Констебл писав так, немов не міг відірватися від природи. Ще один маленький мазок. Ще одна деталь. Ще останній погляд на оте хмара, яке ховається за кронами дерев.
Він винянчивал свої пейзажі, виношував їх у собі, нескінченно замальовуючи у свій блокнот те, на що інший живописець навіть не звернув би уваги. “Науковий метод” майстра полягав у повному підпорядкуванні природі, у слідуванні за нею всюди, куди б вона повела його. Пізніше цим методом скористалося молодше покоління “натурфілософів” – імпресіоністи.
