Цю картину можна вважати першою спробою Міллеса відійти від звичних для нього оповідних та історичних сюжетів. У листопаді 1854 року він задумав написати полотно, яке стане пробуджувати філософські думки про швидкоплинність життя, про час. В ту пору художник гостював у свого друга, поета Теннісона.
Одного разу ввечері він допомагав йому збирати і спалювати опале листя. Спогади Міллеса про тих осінніх сутінках виявилися настільки сильними, що підштовхнули його до створення цього сумного полотна.
Композиція картини проста: жовто-червоне листя, димок, що піднімається від багаття, і фігури молодих дівчат. Миллес писав в Шотландії, в саду будинку, де вони з дружиною жили перший час після весілля. Чотири дівчини – це молодші сестри Еффі, Аліса і Софі Грей, і місцеві мешканки.