Зайнявшись ілюстраціями до “Царському полюванні”, Сєров провів своєрідне розслідування, що дозволило йому дізнатися не особливо афішуються факти з життя царського двору, а також написати правдиві портрети перших осіб держави.
Робота “Петро I на псового полювання” продовжила серію творів, пов’язаних з темою полювання, і вже відповідає всім критеріям повноцінної картини.
Зображена сцена полювання цікава не тільки продуманістю колориту, глибокою обробкою деталей, і гостротою форм, але і увагою Сєрова до загальнополітичних процесів, що відбувалися в епоху Петра I. Молодий цар-реформатор, як би показує “старої гвардії”, що вона відстає від нового життя, до того ж цілком залежить від простих хлопів. Псарей, за звичаєм керували собаками, цар до полювання не допустив, що і призвело до потішної сцені, коли бояри виявилися неспроможні в управлінні зграєю.
Сєров, з властивою йому проникливістю і майстерністю психолога, достовірно передав настрій, сформоване в протилежних “таборах”.
Викликає захоплення поетична краса засніжених полів, і принадність російської зими, зображених з такою любов’ю до рідної природи.
