Сюжетом картини послужив один з героїчних епізодів давнього літопису. В 968 році, коли військо князя Святослава було в далекому поході, кочівники – печеніги обложили Київ. Герой картини – безвісний юний киянин. Знаючи мову печенігів, він пройшов з вуздечкою в руках через ворожий табір. Коли вороги окликали його, юнак відповів, що шукає втік коня. Перепливши Дніпро, він розшукав російську дружину, і привів її на допомогу обложеному місту.
Подібно вихору герой мчить через ворожий табір, і досягаючи Дніпра, вузька смужка води у нижнього краю картини, – як би прислухається до звуків погоні. Стріла, пущена йому вслід, вразила печеніга впав з коня і вмираючого поруч на березі. В глибині видніються вершники і обриси міських стін. Момент, зображений художником, конкретно і лаконічно виражає ідею твору – ніщо не здатне зупинити людину, віддає себе патріотичного обов’язку.
