Поступово заводилися і нові, не армійські, знайомства. Федотов міцно здружився з сімейством Флугов, що мешкали зовсім неподалік від нього, на П’ятнадцятій лінії Василівського острова, у власному дерев’яному будинку з терасою і великим старим садом: з Карлом Густавовичем, його дружиною Шарлоттою Францевной, їх дітьми Карлом Карловичем і Розалією Карлівною, а ще Карлом Юліановичем, і Карлом Гавриловичем, і Єгором Гавриловичем, біржовим нотаріусом, а разом з ними ще з деким з рідні – Аннет Северин, кузиною Карла Карловича, та ще другий кузиною – Амалією Легран.
Портрет Єгора Гавриловича Флуга був написаний не зовсім звичайно, так зазвичай і не міг бути написаний. Позувати було нікому: Єгор Гаврилович, милий Георг-Готфрід тихо помер рік-два тому, і тоді ж Федотов з любовної ретельністю замалював його голову, яка лежала на гробової подушці.
Цей малюнок, нічого не змінюючи в ньому, він і використовував у живописному портреті.
Портрет задумував і компонував, як компонував б будь-яку зі своїх картин. Старого поставив біля столу з запаленою свічкою – так хитро зумів виправдати незвичайність освітлення, що перейшла в портрет від малюнка. Весь простір і частина фігури занурив у глибоку тінь, з якої виступили тільки особа, шматочок столу, освітлений свічкою, так в руці у Флуга аркуш паперу, яким він затулив від нас свічку, ніби читаючи або роздивляючись на цьому аркуші.
Живий ніби людина, у своєму звичайному сюртуку з акуратно випущеними куточками коміра, що стоїть поруч з абсолютно реальним з зеленим сукном ломберним столиком і жарко начищених свічником на ньому – Флуг немов відсунувся від нас, відгороджений загадково світлим прямокутником листа, і погляд його полуприкритих опущеними повіками очей ніколи не зустрінеться з нашим: він вже там, в іншому світі, відчужений від життя і заупокійно замкнутий.
Сам жест руки моделі, що загороджує аркушем паперу свічку, вихвативающую своїм світлом фігуру, обличчя і шматок столу і відокремлює частину простору від глядача, немов усуває чужий світ від світу старості, наближення смерті. Фігура Флуга зливається з темним фоном, ніби виступає з небуття. Все це в просторі коливається, контури не визначені, обсяги в тих місцях, де вони зливаються з тінню, занурені в імлу. Завдяки особливому підходу до портретної задачі образ виражає трагічну скутість, досягаючи ефекту чисто живописними засобами.
