Син безпосереднього начальника Івана Яковича Вишнякова по Канцелярії від будов, Вільгельм Георг Фермор був майже на десять років молодше своєї сестри Сари-Елеонори. Можливо, такий же термін поділяє вншняковские портрети цих дітей. У всякому разі, на зображенні хлопчикові важко дати більше десяти років.
Обличчя його на перший погляд здається схожим по живопису з особою сестри; непомітні у своїй легкості мазки білої, часом трохи подцвеченной фарби, в потрібних місцях залишають відкритим жовтий грунт з проступаючої текстурою полотна створюють враження безтілесності, повітряного сяйва.
Родинно раннього портрета і відчуття безмятеж – ної тиші, високого цнотливості образу. Проте є і значні відмінності. Обличчя хлопчика біднішими барвистими відтінками і найтоншими нюансами світла. Замість цього з’явилися важкі й широкі темні тіні. Різкіше прокреслені брови і не настільки м’які переходи в рельєфі особи.
В цілому живопис стала щільніше і суші, чого постраждали жвавість і свіжість образу. Можливо, очі старіючого майстра вже не було, як раніше, чуйними до невловимих нюансів світла і тіні; але можливо також і те, що живопис особи була пошкоджена іншим художником, перепнсавшим портрет ще за життя Вишнякова у зв’язку з твором Вільгельма в сержантський чин і необхідністю нарядити його у відповідний мундир.
При цій переробці, очевидно, виникли грубі помилки в зображенні фігур, яких не міг допустити сам Вишняков, наприклад в неприродному повороті представлена стопа лівої ноги, руки не відчутні під рукавами мереживний сорочки. Чужими образному строю Вишнякова виглядають щільні, як би матеріалізовані кольору одягу і темні, невиразні фарби фону, де спочатку, як на портреті СарриЭлеонори, архітектурні деталі поєднувалися з пейзажем.
