В 1908 році, під час судового розгляду з приводу звинувачення Руссо в шахрайстві, художник, намагаючись вразити присяжних, оголосив себе творцем нового жанру – портрета-пейзажу. Говорячи про це, він, перш за все, мав на увазі свій автопортрет, написаний в 1890 році і названий “Я сам, портрет-пейзаж”.
У цій роботі живописець зображений стоїть на березі Сени. Результат здався Руссо настільки вражаючим, що він повторив цей прийом у ряді інших картин – наприклад, в “Весілля”, 1904-05 . Втім, художник абсолютно безпідставно присвоїв тут собі права першості – портрет на тлі пейзажу існував задовго до нього. Але – що правда, то правда, – він в цей відомий жанр привніс абсолютно унікальні риси.
А робота в нього була майже вимушеною – знаючи своє невміння передавати портретну схожість, Руссо вирішив відвернути увагу глядача з допомогою пейзажу. При цьому знайдений прийом дозволив художнику продемонструвати своєрідне почуття гумору. Так, у “Портреті П’єра Лоті” виникає забавна перекличка – сигарета, яку тримає в руці письменник, як би вступає в діалог з димить на задньому плані фабричної трубою.
