Протодиякон – це титул, який давався в духовенстві за особливі заслуги. Таким титулом був нагороджений Іван Уланов, зображений на картині Іллі Рєпіна “Протодиякон”. Написана ця картина в 1877 році. І, здавалося б, на перший погляд, це звичайний портрет, але автор зумів показати весь монументальний сатиричний образ властивий типовому дияконові з його потужною і життєвою силою. Отже, за умовою життя він приречений на духовне лицемірство в ньому автор не зобразив нічого духовного.
Сам образ протодиякона автор зробив складним і суперечливим. Всі кольори темні і злегка відрізняються відтінком. Фон трохи світліше, а сам портрет більш темний, але з якоїсь яскравістю. Фігура протодиякона намальована злегка в розвороті. Торс його потужний і могутній, хоча особа вже не молодо і вкрите густою сивою кучмою волосся. На обличчі зображено гордість і якась пихатість. Погляд вивчає і грізний. Одежа на ньому багата і дорога. Ряса та скуфією на голові пошиті з темного оксамиту.
В руці він тримає довгий посох, вгорі прикрашений дорогоцінним металом. Іншою рукою він притримує складень, що висить на срібній ланцюга на шиї. Цим образом автор хоче показати натуру сильну, впливає, але і з тим, хитру і небескористную. Рєпін одночасно хоче представити нам людини, якими можна захоплюватися, за його справжнє удавання і також вимальовує всі нюанси, як кажуть, викриває його.
І хоча Ілля Рєпін дуже ризикував, малюючи картину саме в викриває для духовенства і церкви сенсі, але все ж його картина придбала велику популярність. Образ протодиякона віднесли до найбільш яскравих образів художника. В цей картині видніється його сила в поєднанні індивідуальної характеристики і соціального узагальнення.