Творчість Дієго Веласкеса є вершиною іспанського живопису XVII століття. Він був придворним живописцем короля Філіпа IV. Майстер створив представлений Портрет свого учня Хуана де Пареха, мавра з Севільї, під час поїздки в Італію. Картина витримана в монохромній гамі – сірих, коричневих і чорних кольорах, оживляемих лише білим коміром шати і теплими тонами обличчя та рук.
Тому так привертає увагу обличчя молодого художника з живими чорними очима, в яких видно допитливість і розум, тонко підмічені живописцем. Але Веласкес не просто створив психологічний портрет, яких у його творчості чимало, він зобразив тут людини, який був душевно близький йому самому – як талановитий учень і колега по ремеслу.
Хуан де Пареха інстинктивно відхилився назад, здається, немов він уважно і в той же час злегка відсторонено, як усякий художник, обкидає поглядом модель. В його очах читається розуміння людей і їх життя. Образ початківця живописця перегукується з автопортретом зрілого Веласкеса на його знаменитій картині “Меніни” , зберігається в Мадриді, в Музеї Прадо.