Картина “Сплячий пастушок” належить до числа самих поетичних створінь Венеціанова. Художник з особливою теплотою і ліричної піднесеністю зображував селянських дітей. Чистота і гармонійна ясність його художнього мислення як не можна краще відповідали завданням відтворення дитячого світу.
Жоден з російських майстрів його часу не досягав такої проникливості, такої гострої правдивості і разом з тим такої сили поетичного почуття в зображенні дитячих образів і дитячих переживань. Цим, проте, не вичерпується зміст “Сплячого пастушка”. Тут чітко і наочно виступають усі основні особливості художньої мови Венеціанова, весь лад його образного мислення, всі прогресивні сторони його мистецтва, але разом з тим і історично зрозуміла обмеженість його реалізму.
В “Сплячому пастушці” немає ніякої дії. Зображений селянський хлопчик, що заснув у поле; він сидить на березі вузької річки, притулившись до стовбура великої старої берези, а за ним на дальньому плані картини відкривається типовий російський пейзаж з похиленою хатинкою, рідкісними ялинками і безкрайніми, що йдуть до обрію полями. Але в цей нескладний сюжет вкладено глибокий емоційний зміст. Картина Венеціанова пройнята почуттям умиротворення і спокою, ліричної любов’ю до природи й людини.
Головною темою картини є гармонійне злиття людини з природою, і Венеціанов в цьому близький, безсумнівно, сентименталистам кінця XVIII століття. В “Пастушці” немає і слідів навмисного позування, навпаки, весь вигляд сплячого хлопчика відзначений рисами живої і невимушеній природності. Венеціанов з особливою ретельністю підкреслює в ньому національний російський тип і надає його особі вираз непідробною і зворушливою душевної чистоти. Критика іноді дорікала Венеціанова за кілька манерную позу пастушка, але цей докір несправедливий – саме поза сплячого хлопчика з її своєрідною оцепенелостью, добре передає стан сну, свідчить про міткою спостережливості художника і про близькість його образів до живої натурі.
Важливу роль в картині грає пейзаж. Він стає вже не “фоном” для зображення людини, а самостійним і істотним засобом передачі почуттів і в побудові образу. Венеціанов відтворює її цілісний вигляд, навмисно підкреслюючи національні особливості пейзажу.
Венеціанов саме в пейзажі виступив як основоположник нового напряму, згодом широко розвиненого російським мистецтвом XIX ст. Стан умиротворення і спокою, характеризує “Сплячого пастушка”, розкрито та виражена насамперед у пейзажі з його спокійними, плавними, злегка круглими лініями, з його широкими мірними ритмами, з його неяскравої колірною гамою, побудованою на гармонійному поєднанні сірих, рожевих, яскраво-зелених і блакитних тонів. Образ природи так само, як і образ людини, в мистецтві Венеціанова стає носієм ідилічного світовідчуття.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)