У 1610-х роках, судячи з старовинної написи на зворотному боці дошки, перебувала у зборах Орлеана. Виставлялася в 1968 році на виставці “Венеціанська живопис XV-XVIII століть” у Варшаві, Празі, Дрездені та Будапешті. Свята Катерина стоїть в спокійній задумливою позі, в лівій руці вона тримає пальмову гілку, що вказує на її мучеництво, у правій – книгу, що символізує перемогу християнських ідей над язичницькими вченнями.
На передньому плані лежить колесо – знаряддя її смерті. Задній план цієї маленької картини вказує на те, що ця ретельно написана картина була глибоко продумана і відчута. В ній помітно вплив Чими да Конельяно, особливо зображують пори року ілюстрацій, які він зробив до кодексів.
Однотонний колорит картини свідчить про те, що венеціанська живопис збагатилася технікою тонального живопису. У лівій частині пейзажу на задньому плані видніються сільські будинки з садами, колодязь, біле білизна, що сохне на мотузці. Праворуч проходять два воїна. Автор картини Марко Базаити, ймовірно, грек за походженням, навчався у Альвізе Виварини, у творчості якого спостерігаються прагнення, певною мірою протилежні стилю Белліні.
Зображення фігури святої Катерини на цій картині відрізняється великою пластичністю, в ній відчувається і вплив Антонелло да Мессіни, передавшееся через Виварини. Ця картина належить до найбільш раннім творам Базаити. Пізніше майстер підпадає під повний вплив Белліні.
