Значне число творів норвезького художника Е. Мунка представлено в Національному музеї мистецтва, архітектури і дизайну в Осло. Поряд зі знаменитим “Криком” у стінах музею можна побачити і не менш значущий цикл полотен “Фриз життя: поема про кохання, життя і смерті”. Центральне місце в циклі відведено найбільшою роботі Мунка – “Танець життя”.
Річна місячна ніч. На березі моря в танці кружляють пари. При першому ж погляді на картину увагу привертають три жіночі постаті в сукнях білого, червоного і чорного кольорів.
Дівчина в білому – стоїть одна, трохи віддалік від танцюючих. Легкий смуток торкнулася її обличчя – адже в цей вечір вона на святі одна. Але разом з тим дівчина сповнена надій на майбутнє і в нетерпінні чекає початку танцю свого життя. Вона нерішуче простягає руку до зростаючого біля неї квітки на довгому тонкому стеблі. Світла дівчина уособлює чистоту, непорочність і невинність.
У центрі – жінка в яскраво-червоній сукні – танцює з чоловіком, в рисах обличчя якого вгадується портретну подібність з самими Мунком. Це зріла жінка. Її танець вже давно почався, нетерпляча юність залишилася позаду, і зараз жінка спокійно і розмірено насолоджується сьогоденням, усвідомлюючи, що старість не змусить себе довго чекати.
Вона стоїть тут же, неподалік, одягнувши темні одягу і прийнявши образ нещасної жінки в чорному платті. У старості, як і в юності, ні партнера по танцях в цей вечір. Молодість, щастя, легкість і свобода залишилися лише в її спогадах. Переплетені худі руки безсило опущені, вона дивиться на танцюючих порожнім і навіть дещо відлякує поглядом, позбавленим всілякої надії.
Своїм сюжетом картина “Танець життя” перегукується з іншою роботою норвезького художника – “Три віку жінки”. Юна діва в білому, оголена красуня і скорботна постать у жалобних шатах – три іпостасі, в яких на ній була зображена жінка. Спочатку саме останню картину Мунк планував помістити на “Фриз…”, але в підсумку зупинив вибір на “Танці життя”.
Джерелом натхнення до написання картини для художника, за однією з версій, була п’єса данської символіста Х. Роді “У вихорі вальсу”. За іншою – в основу “Танцю…” лягла реальна історія з життя Мунка, пов’язана з його першою любов’ю Міллі Таулов. За словами норвежця, саме спогади про неї підштовхнули його до роботи над картиною. І третя версія, якої дотримуються біографи Мунка, пов’язує виникнення полотна з відносинами між художником і Туллой Ларсен. Кожна з жіночих фігур в рівній мірі нагадують портрет дівчини, написаний Мунком на початку їхнього роману. Дівчина в білому – це молода Тулла, що живив надії на силу своєї любові, здатної зцілити художника, а сумна і втратила віру жінка в чорному – Тулла, визнала свою поразку.
Крім жіночих і чоловічих фігур на картині є цікава деталь, побачити яку вдається не відразу. За спинами танцюючих, по морській гладі простяглася місячна доріжка. Прагнучи почати свій власний танець, вона з’єднується з місяцем, і разом вони утворюють людську фігуру з розкритими для обіймів руками. Місяць бажає злитися з людьми і пережити ті почуття та емоції, які відчувають вони, проживаючи кожні миті свого короткого танцю життя.
