У 1925 році Пабло Пікассо захоплюється сюрреалізмом, авангардним, якщо не сказати епатажним, напрямком живопису. Сюрреалізм – це втілення сверхреальности, зближення несопоставимого, оголення емоційного, створення ірраціональної дійсності. Це напрямок давало широке поле для пошуків і можливість використовувати найсміливіші засоби виразності. Не дивно, що Пікассо захопився сюрреалізмом.
Сюжет роботи “Танець” був навіяний відвідуванням прем’єри балету Дягілєва в Монте-Карло, куди художник їздив разом з дружиною.
Мистецтвознавці досі ведуть суперечки з приводу цієї знаменитої картини. Одні вважають, що експресивно-депресивний настрій шедевра пов’язано з особистим життям Пікассо – його шлюб з російською балериною Ольгою Хохловою стрімко котилася до свого завершення. Інші ж розглядають цю картину більш глибоко, знаходячи в героях реально існуючих людей. На думку деяких критиків на полотні зображений любовний трикутник: Карлос Касагемос, Жермен Гаргалло і Рамон Пишо. Касагемос – несподіваний герой, з-за його передчасної кончини 20 років тому Пікассо чимало вистраждав, що поклало початок його “блакитного періоду”.
Причиною самогубства Карлоса стала нерозділене кохання до Жермен, яка пізніше стала Дружиною Пишо. Коли Пікассо працював над картиною йому прийшла звістка про смерть Рамона. Ось такий фатальний і трагічний танцювальний трикутник вийшов у великого майстра.
Картина відрізняється особливою пластичністю ліній і виразністю, яка втілюється у нестримній емоційності.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)