Стажування в Італії пройшла для Ге більш ніж плідно. Насолоджуючись новою країною, яку по праву можна назвати колискою європейського мистецтва, живописець поступово “скидав” з себе кайдани академізму. Повернувшись на батьківщину, Де продовжує шукати себе і полотно “Вісники Воскресіння” приклад такого пошуку, і сюжетного, і стильового.
Масштаб зображуваного і змістове наповнення картини дійсно грандіозно. Умовно полотно можна розділити на дві частини, і в правій її стороні “править” жінка в лахмітті, яка йде по землі високо піднявши голову, – вона несе звістку про воскресіння Христа. Вся її фігура нагадує птаха, і, здається, що вона ось-ось злітатиме до неба.
Як різке протиставлення піднесеному зовнішності жінки, у лівій стороні полотна постають перед глядачем язичники – саме вони розіп’яли Христа. І тепер відчуваючи, що в своїх помилках і зневірі, вони опинилися на темній стороні, їм залишається лише кидати погляди на горду діву, яка несе велику звістку.
Потрібно зазначити, що цю картину не прийняли і не зрозуміли в Росії. Більш того, вона не мала попиту навіть на виставці в Мюнхені. Художника звинувачували в надуманості сюжету і умоглядності, народжуваних їм образів. Але вірним своїм переконанням і художнім задумам, Ге раніше багато працював, прагнучи донести своє бачення, знайти своє одкровення. Картина “Вісники Воскресіння”, не зрозуміла сучасниками, була по достоїнству оцінена наступними поколіннями, і сьогодні є однією з цілої плеяди видатних робіт російських художників на євангельські теми.
