Стародавні архітектори уміло вибирали місце, споруджуючи будинок і цілий ансамбль в гармонії з природою. Вони підкоряли форми побудови єдиного закону – красою: “А висоту ство, аки міра і краса покаже”. Саме таке ідеальне місце на пагорбі Нередица, на правому березі Волхова, поблизу Городища, заміської резиденції новгородських князів, було вибрано для Спаса.
Про будівництво церкви в 1198 році літописець повідомляє: “В те ж літо заклади камяну церкву князь великиии Ярослав, син Володимирь, онук Мстиславль, в ім’я Святого Спаса Преображення в Новгороді на горі, а прізвисько Нередіце”.
У наступному, 1199 році новгородські майстри прикрасили храм фресками. Кілька століть тому, у ХІХ столітті, ці фрески принесли пам’ятника світову популярність. На думку фахівців, стародавні розписи Нередици були найбільшим середньовічним ансамблем не тільки Росії, але Заходу.
На жаль, вони загинули в роки Великої Вітчизняної війни, вціліло менше 15 відсотків розписів. Розміщені в 9 ярусів фрески суцільно покривали купол, склепіння, стіни і стовпи храму. Лише незначні фрагменти цього величного ансамблю дійшли до наших днів: зображення святих дружин збереглися в дияконника церкви; в розпис вівтаря випадково вціліли образи святих Петра Олександрійського та Іллі пророка, частини фігур святителів, знівечених осколками снарядів.
Дивом уникла повного руйнування і монументальна композиція “Хрещення” написана на південній стіні церкви. За рішенням ЮНЕСКО в 1992 році церква Спаса на Нередіце включена в Список Всесвітньої спадщини як найбільш цінний пам’ятник історії і культури.
