Картина отримала свою назву по домінуючому жовтого кольору, який доповнено відтінками контрастних тонів – вишневих, синіх, рожевих, білих.
Очам глядача представлено інтер’єр кімнати, який як би розширюється, вбираючи в себе зовнішній світ. Всі предмети зрушено з місця, навіть стіни і мостини. Вони немов голосно заявляють про своє існування і в кінцевому рахунку утворюють нову єдність.
З одного боку картини зображена фігура сидить на стільці усміхненої жінки, у якої перевернута голова, і її тіло немов орієнтовано за межі картини. З іншого боку невимушено розташувалося загадкову тварину. Ці фігури наче врівноважують один одного. В підсумку цілком пересічна кімната перетворена в філософськи-фантасмагоричний образ. Він демонструє ірраціональність буття, його тривогу, таємницю і радість одночасно.