Тут Мікеланджело зобразив сцену звернення святого Павла. У Новому Завіті розповідається, як іудей Савл, гонитель християн, відправився на їх пошуки, щоб привести в Єрусалим і там піддати покаранню.
На три дні Савл осліп і був зцілений по слову Божому Його учнем, після чого хрестився і незабаром став апостолом Павлом. Мікеланджело зобразив момент, коли Господь проливає світло на Свого майбутнього наступника, і той, засліплений, падає з коня додолу.
Земля, наче побачена художником зверху, виглядає вздибленной, до того ж її поверхня злегка нахиляється вліво, і здається, що головний герой продовжує падати. Але в той же час відчайдушний жест піднятою руки натякає, що Савл готовий піднятися і йти до нового життя. Люди навколо нього налякані, хтось тікає, хтось закривається щитом від сліпучого небесного сяйва, хтось стримує встав на диби коня, хтось впадає до звіра. При цьому всі тут немов завмерло – так буває, коли яскравий спалах світла вихоплює з темряви якусь картину.
Поєднання динаміки і статичність вносить до зображене особливу напругу. Деякі фігури, наприклад розташовані внизу, зрізані краєм фрески, і здається, ніби те, що відбувається триває за її межами. Крім того, Мікеланджело вводить в композицію побачений неначе з піднебесся пейзаж, що надає сцені космічний масштаб.
