“Автопортрет в опуклому дзеркалі” картина написана художником Пармиджанино в двадцятирічному віці. Розмір портрета, діаметр 24,5 см., дерево, олія. В 1524 році Пармиджанино за наполяганням своїх опікунів прибув в курію Ватикану в Римі, де був представлений новообраному папі Клименту VII.
Щоб представити свою майстерність художник подарував главі католицької церкви кілька картин, у тому числі і знаменитий “Автопортрет в опуклому дзеркалі”, в якому блискуче дозволив досить складну задачу перспективну, в результаті надавши своєму зображенню майже “сюрреалістичний” вигляд. У цьому портреті юний художник продемонстрував майстерність виконання незвичайних просторових ефектів на площині, унікальність і складність своєї картини.
Пармиджанино народився в Пармі 11 січня 1503 року, настояшие ім’я та прізвище Франческо Маццола. Про батьків майбутнього художника практично нічого невідомо, крім того, що вони рано померли. Осиротілого хлопчика взяли до себе родичі батька, маловідомі, але обізнані в своєму мистецтві живописці. По всій видимості, початковий курс навчання юний Пармиджанино пройшов під їх керівництвом. Зі своїм “духовним наставником” – Корреджо – Пармиджанино отримав можливість познайомитися лише в 1519 році, коли той працював в Пармі над фресками монастиря Сан-Паоло.
У 1522 році дев’ятнадцятирічний Франческо Маццола вже досяг таких висот у своєму мистецтві, що йому було довірено замовлення на кілька фресок для пармської церкви Сан-Джованні Эванджелиста. Якщо вірити историографу художників Джорджо Вазарі, то Пармиджанино прибув у Рим в супроводі одного зі своїх опікунів і разом з ним з’явився до папи.
Тато Климент VII, побачивши привезені молодим людиною картини, надав йому багато милості, і буквально на другий день чутка про “маленькому пармезанце” рознеслася по всьому місту. Бачили його роботи говорили, що у художника “вселився дух Рафаеля”, бо дивним здавалося навіть бувалою римлян таку високу майстерність у такому юному художнику.
