Художник болонської школи, де процвітав академізм, Гвідо Рені знаходився ще й під впливом Караваджо. Він сприйняв переконання майстра, що мистецтво повинне бути як можна ближче до реальності, тому не потрібно боятися зображати навіть неприємні або страхітливі речі.
Цей синтез пристрасної, реалістичного живопису та академічної манери втілився в Картині Рені “Давид з головою Голіафа”. Однією з особливостей караваджизму було контрастне освітлення, яке застосовує тут художник, але, світло у нього не такий теплий, як у Караваджо, а холоднуватий.
Біблійний пастушок Давид переміг велетня, варто в вишуканій позі, в шапочці з пером і відсторонено дивиться на голову ворога, написану з натуралістичними подробицями. Традиція зображати Давида прекрасним юнаком встановилася в італійському мистецтві ще в XV столітті, прикладом чого може служити статуя Донателло.
Але контраст між молодим, квітучим героєм, втілює саму життя, і страшною головою вбитого велетня, на чому будується робота Рені, був характерний для мистецтва маньєризму і академізму.