Картина голландського художника Рембрандта ван Рейна “Давид і Йонатан” або “Прощання Давида з Іонафаном”. Розмір картини 73 x 62 см., дерево, олія. Новітні дослідження на прикладі історичних творів наочно довели, що Рембрандт при роботі над певною темою завжди ретельно продумував її зміст, починаючи від джерела, незалежно від того, де бере свій початок пошук художником сюжету – обумовлених чи настроєм уявних уявленнях, в певній традиційній темі або в певному конкретному тексті, толкуемом часто у зв’язку з особистою життєвою ситуацією.
Іконографічний аналіз дозволяє встановити переважний варіант. Якщо Рембрандт не дотримується тексту буквально, то він звертається до відомої йому часто з власної колекції художньої традиції, з якої він перебирає свої сюжети; трапляється так, що він поправляє перейняті зразки, виходячи з тексту, або, слідуючи традиції, відхиляється від тексту.
Характерна тенденція Рембрандта збагачувати окрему сцену додатковими мотивами, надаючи їй тим самим характер оповідання; з іншого боку характерний також метод виділення та зведення в самостійну історію окремих елементів оповіді. Дослідники творчості голландського художника пов’язують задум картини Рембрандта “Давид і Йонатан” з біблійним оповіданням з Першої книги Царів.
Іудейський цар Саул прагнув погубити молодого Давида, побоюючись, що він займе його трон. Попереджений своїм другом, царевичем Іонафаном, переможець Давид Голіафа прощається з Йонатаном у каменю Азайль. Іонафан суворий і стриманий, обличчя його скорботно. Давид в розпачі припадає до грудей свого друга, він невтішний. Ймовірно, написання цієї сумної картини сприяли важкі події в особистому житті Рембрандта, смерть Саскії.
Але саме в цей час у творчості Рембрандта настає пора зрілості. На зміну ефектним драматичних сцен ранніх картин художника приходить поетизація повсякденного буття: переважаючими стають сюжети ліричного плану, такі, як в картинах “Давид і Йонатан” , “Святе сімейство” , в яких глибина людських почуттів підкорює тонким і сильним втіленням. Здавалося б, простих буденних сценах, в скупих і точно знайдених жестах і рухах художник розкриває всю складність душевного життя, плин думок героїв.
