У ряді чудових портретів, виконаних протягом 1510-1520 років, Дюрер як би підводить підсумки багаторічного вивчення людської особистості.
Після всіх пошуків класичної краси і спроб створення ідеальних норм його продовжує залучати людей таким, яким він був у той час у Німеччині, в першу чергу представник німецької інтелігенції – неспокійний, тривожний, внутрішньо суперечливий, сповнений вольової енергії і духовної сили. Цих рис шукає Дюрер насамперед в особах своїх сучасників. Всі його портрети зберігають свою незмінну характерність.
При цьому в них остаточно зникають останні пережитки минулого – зовнішня дрібність і незграбність, барвиста і лінійна жорсткість. Вони є цілісними і вільні у своїх композиційних побудовах; фігури природно розташовуються у відведеному для них просторі, форми володіють узагальненістю і пластичністю.
