У творчості Володимира Єгоровича Маковського своє втілення отримали мотиви ліричного, світлого сприйняття народного життя. Невелике живописне полотно “Дівчинка з гусьми у полі” написане в 1875 році, відноситься до циклу картин, присвячених життя селянських дітей.
Створюючи з великою любов’ю і теплотою дитячі образи, своє завдання художник бачив у тому, щоб у повсякденній ситуації відкрити своєрідну поезію повсякденного життя, красу народного побуту. Жвавість і влучність робіт Маковського полягала в умінні побачити момент, який потім ставав основою сюжету. “Картина – не слово, – любив говорити художник, – вона дає одну хвилину, і в цій хвилині повинно бути усе, а немає – немає картини”.
Повна тонких спостережень сценка написана Маковським з великою виразністю: і сільський пейзаж, і сама героїня – чарівна у своїй безпосередності дівчинка, що пасе птахів. Портретна основа способу безсумнівна, хоча, ймовірно, він дещо ідеалізовано. Фігурка дівчинки, наближена до першого плану, виглядає значній на тлі прозоро-блакитного літнього неба. Уважно художник вдивляється в її миловидне, злегка замислене обличчя, деталі костюма.
У картині видно еволюція творчого методу Маковського: від стриманої манери до більш розкутою, від докладного оповідання до художнього узагальнення і емоційної свободи, від колористичної ізольованості фігур і предметів до колірного єдності. Своїм образним ладом, світлим ліричним настроєм твір перегукується з портретно-жанрової живописом Ст. А. Тропініна, у якого Маковський отримав свої перші професійні уроки. Проста і природна характерна сценка з життя селянських дітей, але це не просте списування з натури в дусі художників-битописателей 1850-1860-х років: у цій картині є ставлення автора до моделі.
Невимушеність побудови композиції, фрагментарність вводять глядача в емоційну атмосферу твору, створюючи ефект присутності. Глибока симпатія і повага художника до звичайного людині і передається глядачеві. А сама мальовнича інтонація дивно точно збігається з зображеної сценою: автор висвітлює палітру, прагне до передачі світла й повітря, природності фарб природи. І звучить у картині мелодія ясна, якась цілюща, дає душевний спокій. Використано матеріали книги: М. Агеєва М, Тобто Ільїна, Л. Смирних “Нижньотагільський музей образотворчих мистецтв”
