Людський портрет, що складається з квітів – так можна охарактеризувати роботу Джузеппе Арчімбольдо під назвою “Флора”. З бутонів і пелюсток складаються риси обличчя і комір, а сама одяг – з спадаючих листя. На голові – яскравий вінок, в центрі якого червона лілія. З коміра, в нижній його частині, виглядає, немов ліхтарик, жовта лілія. При цьому портрет вийшов як живий. Біля очей є своє вираження. Здається, що флора з портрета спостерігає за нами. Такого досягти може тільки справжній майстер живопису.
Свіжість і оригінальність ідей Арчімбольдо подобалася королю Рудольфу, якому в дар і призначалася ця картина, що стала однією з пізніх робіт художника. Раніше він експериментував з подібною темою, створюючи портрети з дарів природи і різних предметів. Так з’явився знаменитий цикл “Пори року”. Правда, там в основному експлуатується тема чоловічого портрета. Взагалі, в жанрі портретного натюрморту у Арчімбольдо чоловіки зустрічаються набагато частіше.
Тут же ми бачимо жінку, яка посміхається. Чи Не тому пелюстки квітів так ніжно і так щільно прилягають один до одного? Адже авторові картини треба було показати саме жіноче тіло. Тому на ньому не повинно бути різких грубих переходів. Воно повинно бути позбавлена якої б то не було брутальності. Це повинна бути справжня богиня квітів. Але, на жаль, вона виглядає літня все-таки контури квітів нагадують зморшки, але й обличчя старенької може бути прекрасним, їли воно осяяне усмішкою і променистим поглядом.
Флора – це не бабуся, швидше дама середніх років, навчена досвідом. Це видно по її погляду. У ньому немає властивої юним створінням запалу, стан її врівноважений, на обличчі написана доброта, але відчувається легка іронія, як іскорка в очах.
