На рубежі 1500-х років Дюрер виконав ряд гравюр на міді й дереві, в яких з усією ясністю визначилися шукання молодого майстра.
Гравюри ці, навіть у тих випадках, коли вони містять релігійні, міфологічні або алегоричні сюжети, в першу чергу представляють собою жанрові сцени з яскраво вираженим локальним характером. Але, так само як у пейзажних акварелях, дрібниці ніде не затуляють головного.
Всюди на першому місці є людина, а все інше грає роль його оточення. Тут вперше виявляється інтерес Дюрера до оголеного тіла, яке він передає з великим знанням, точно і правдиво, вибираючи в першу чергу негарне і характерне.