Картина флорентійського художника Алессандро Аллори “Мадонна з немовлям”. Розмір картини 131 x 117 см, полотно, олія. Картина має й іншу назву “Алегорія християнської віри”. Картина придбана в колекції Ермітажу із зібрання іспанського посла в Росії Пайса де ла Кодена в 1834 році. Слово Мадонна з давнього часу вживається в Італії переважно як найменування Пресвятої Діви, Матері при молитовних зверненнях до неї, а також служить для позначення її ікон і статуй.
В цьому другому, художньому значенні слово Мадонна перейшло з італійської мови і в інші західноєвропейські мови. Найдавніші зображення Мадонни, що відносяться до II і III століть, відомі по стінного живопису римських першохристиянських катакомб, яка представляє Мадонну або у вигляді оранти – жінки з покривалом на голові, з розпростертими і піднятими вгору руками, або з немовлям Христом на лоні, або у вигляді молодої матері, яка сидить і тримає на своїх колінах немовля.
У міру пробудження уваги до природи та до пам’ятників класичної давнини, зображення Мадонни все більше і більше звільняються від візантійського впливу і, ставши однією з найулюбленіших завдань художньої творчості в Італії, отримують все більше і більшу різноманітність, все сильніше і сильніше відображають в собі індивідуальність своїх виконавців.
І, нарешті, в квітучу пору Відродження зображення Мадонни досягають високої досконалості: Мадонна є в картинах живописців ідеалом жіночої краси і грації, дівочої чистоти, смиренності, молитовного розчулення, батьківської ніжності скромною матір’ю, цілком занурена в турботи про свого малюка-Сина, то юною дівою, объятою священним екстазом, то величною, але лагідної царицею, милосердно взирающею на вдаються до її заступництва.
