“Меланхолія і таємниця вулиці” є самою знаменитою роботою не тільки де Кіріко, але і всього напряму в мистецтві, именующегося “метафізичного живопису”. Картина не раз детально вивчалася мистецтвознавцями, багато пояснення вніс пізніше і сам автор. Картина візуально ділиться на дві частини – освітлена сонцем площу з аркадою і прихований тінню, передній план з тієї ж аркадою.
Головну роль тут також ділять дві іпостасі – герої вигляді дівчинки, що біжить за обручем і грізною тінню, до якої і спрямувалася дівчинка, а також сам пустельний міський пейзаж, зображений у різних ізометричних проекціях. Історія вивчення цієї картини фахівцями є яскравим прикладом, коли люди хочуть знайти прихований глибинний зміст, який автор і зовсім не закладав. Багато років обговорювалося, що тінь, до якої біжить дівчинка, не що інше, як людина, що несе небезпеку і крайній ступінь агресії.
Сам же де Кіріко пояснював, що це лише тінь від статуї, яку не видно глядачеві. Чималі суперечки викликають та відчинені дверцята фургона, захованого в тіні будівлі. Одні вважають, що тут прихована історія: це дитяча витівка героїні картини, інші ж упевнені, що зображення відкритих дверей фургона були продиктовані лише композиційними вимогами. Взагалі, все в цій картині підпорядковане створенню стрункої гармонійної композиції, і заради цієї мети автор не боїться руйнувати закони проекції і простору і вносити спірні моменти в сюжет.
