Пейзаж являє собою закінчену мальовниче твір, хоча саме цей мотив Іванов використовував як етюд для центральній частині картини Явище Христа народу, зображуючи гілки дерева над головою Іоанна Хрестителя.
Увагу митця привернули кілька молодих олив, вимальовуваних на тлі далекої рівнини. Тонкоствольние, химерно зігнуті дерева чітко виступають серед чагарників і рудуватою землі. Вдалині, на горизонті ледве видніється блідо-бузкова смужка моря. Малюнок і колорит пейзажу точно передають враження перехідного моменту в житті природи, коли на світлому, прозорому небі ледве вимальовується серп молодого місяця, коли вже купається в денному сяйві світ ще перебуває в нічному тумані.
Іванов, як пейзажист, не любив фрагментарних образів, випадкових вражень від натури. Його приваблювала природа, як особливий цільний світ, повний спокою й величавої краси.
У розумінні пейзажу художник розходився з Н. Ст. Гоголем. Гоголь був незадоволений, коли в пейзажі “все ясно розібрано, прочитано майстром, і глядач по складах за ним йде”. Йому був ближче романтичний безлад. “Я би зціпив дерево з деревом, переплутав гілки, викинув світ, де ніхто не очікує його”, – говорив письменник.
