Флорентійський художник П’єро ді Козімо поєднав у своїй творчості гармонійні, одухотворені образи Високого Відродження з любов’ю до докладного зображення навколишнього світу, яку сприйняв від нідерландських живописців. У представленій картині, написаної в пізній період творчості, майстер використав давньогрецький міф про Персея, рятує Андромеду.
Повертаючись після перемоги над Медузою горгоною, герой побачив дівчину, прив’язану до скелі. Це була Андромеда, яку її мешканці рідної країни принесли в жертву морському чудовиську, пожиравшему людей, заради позбавлення від нього. Персей у своїх крилатих сандалях і чарівному шоломі, делавшем його невидимим, зображений на картині двічі – летять над морем і стоять на спині чудовиська, замахивающимся мечем.
Зліва мучиться Андромеда і ховаються, закриваючись плащами, перелякані люди, а праворуч народ веселиться і махає лавровими гілками, славлячи героя. Включення в композицію різних за часом подій та їх нагадує казку трактування свідчать про неподолані ще традиціях попереднього століття – кватроченто, але м’які обриси фігур і розкритий далеко пейзаж говорять про те, що даний твір створювалося в епоху Високого Відродження.
