Аргунов сам походив з селянської середовища, тому головним напрямком його творчості можна назвати прагнення показати гідність і красу людини, незалежно від його стану. Йому траплялося писати і знати, і простолюдинів. І всюди він знаходив божу іскру в людині, ту межу, яка робила його прекрасним.
“Портрет невідомої в російському костюмі” зображує селянку в традиційному вбранні. Але якщо не знати про це, або не замислюватися, дівчина на картині здається рівнею знатним дамам, з таким спокоєм вона тримається. У неї просте м’яке обличчя. Трохи кирпатий ніс, нарумяненние щоки, на губах грає легка посмішка, брови рівні, тонкі, вигинаються дугами.
Волосся акуратно прибрані під розшитий золотом кокошник, у вухах поблискують сережки, на шиї переливаються великі червоні намиста. Біла чиста сорочка з єдиною червоною бусиною, розшитий сарафан. Вона одягнена так, наче сьогодні збирається заміж, або на народні гуляння, де буде все село.
Один час вважалося, що дівчина – артистка якогось театру, одягнена в театральний костюм. Однак жоден костюм не відтворюється настільки скрупульозно, і ні в однієї артистки не буде такого спокійного і простого особи. Швидше сарафан був вийнятий з старої бабусиної скрині, а намиста дісталися ще від прабабусі.
Очі дівчини з портрета дивиться на глядача минуле. Дивляться гра на Івана Купалу, клятви під священними вербами. Володарка їх цілком могла ходити в хороводах першої та співати тягучі, як мед. Могла ставити миску з молоком домовикові, розчісувати волосся дітям, жати і сіяти. В ній наче втілився дух старого побуту, часів замшілих і давніх. І, безсумнівно, вона красива, і не поступиться жодній дворянці ні в почутті власної гідності, ні в чарівності усмішки.
