На портреті регентів зображені, крім старого слуги, п’ятеро чоловіків, дуже різних по своїй зовнішності, характеру і духовним можливостям. Повний прихованої, але лякаюче нищівної енергії літня людина зліва протистоїть своїм безвольним то спустошеним, то опустившимся колегам.
Серед них привертає увагу ретельно одягнений за останньою тодішній моді чепурун у правого краю картини. Нервовими, рваними, стрімкими мазками пише Хальс каскади м’ятих зламаних складок на його білій сорочці; витончений жест руки в темній рукавичці на тлі пишної білизни рукава; червонувато-рожевий панчіх, обтягуючий його коліно.
Завершена елегантність костюма, естетична виразність цих тканин, цих фарб знаходиться в дивному невідповідність з втомленою опустошенностью пом’ятого, якогось безформного, хоча ще досить молодої особи. Його сусід, відсунутий трохи далі в глибину картини, опустившись і тяжко хворий, безглуздим поглядом дивиться прямо перед собою. Проте ні той, ні інший, по суті, не звертаються до глядача, не помічають його, занурені в бездумну апатію. В цьому відношенні винятком серед персонажів картини служить людина, що сидить в центрі боком до столу. На його досить молодому, привабливому обличчі лежить печатка розуму і доброзичливості; втома і розчарування його сусідів набувають у нього значення виправданого, осмисленого світосприйняття.
У зверненому на глядача погляді занадто багато задумливою відчуженості, щоб між ним і глядачем встановилася та жива зв’язок, яка колись була настільки характерна для багатьох творів Хальса. Картина помітно пожухла, фарби помутніли і втратили глибину, та все ж сила і віртуозність живопису свідчать про величезних творчих можливостях вісімдесятирічного художника. Траплялося, що любителі гладкою, “приємною” живопису бували здатні оцінити красу і виразність глибоко суб’єктивної, індивідуальної манери Хальса.
Говорили, що його картини написані недбало, що у художника від старості тремтіла рука. Навіть якщо це так і було, почуття форми у нього було таким гострим, що широкі, узагальнюючі мазки безпомилково ліпили обсяг, передавали характер руху, фактуру тканини, складне вираз людського обличчя. \