Серед стародавніх греків більшість складали люди т. н. “вільних професій”, у тому числі мислителі і філософи. У рабство звертали переважно осіб трьох категорій: бранців, боржників і злочинців. Прислужували раби по дому, але скільки-небудь помітної ролі в житті суспільства не грали, вважалися істотами другого сорту, були безправні в самому соціальному положенню. Зовсім інша справа – давньоримська імперія.
Сам Рим був містом рабів, яких, тільки за приблизними оцінками істориків, налічувалося до мільйона. Рабська психологія негативно впливала як на самого раба, так і на його пана. Перший знав, що з ним можуть зробити все, що завгодно, другий – про цієї самої вседозволеності і непідсудності. І, звичайно, користувався цими привілеями.
На картині маловідомого французького художника Густава Буланже работоргівля представлена, як кажуть, у всій красі. Кого тут тільки немає, кого тільки не виставили на продаж! Від зовсім ще дитину до чорношкірої дівчини. Від ставного юнака, який склав гордо руки на грудях, до меланхолійно спрятавшей руки за спину дівчини. Відрізнити рабів від решти легко – на грудях у кожного табличка з повною інформацією про кожного “екземплярі”. Власник тут же – з вінком на голові, сидить з витягнутими вперед ногами і з апетитом поїдає.
Особливо привертає увагу постать високої дівчини з наполовину оголеними грудьми. Вона в розпачі затулила обличчя рукою, щоб ніхто не бачив володіє нею розпачу і муки. Ще одна присіла навпочіпки, обхопила коліна руками і дивиться кудись убік. Люди разом – і в той же час роз’єднані. У тому числі соціально.
