Довгий час вважалося, що картина вийшла з під пера Ван ден Экхаута. Незабаром було визначено авторство Віллема де Портера, яке підтверджувалося поруч аналогією. Хорошим прикладом може послужити картина “Суєта суєт” , де смерть в образі скелета є до жінки, показуючи їй дзеркало. А так само “Ванітас” раніше перебувала в Лондоні, на якій зображено дзеркало і череп, який показує жінці старий.
Алегоричний зміст картини не піддається інакшості трактування. Присутні всі типові атрибути цього піджанру бароко: зібрані, недбало звалені в купу коштовності, дорога начиння – характеризують тему прагнення людини до накопичення земних багатств; фігура ростовщици персоніфікує гріх скупості, жадібності; явище самої Смерті змушує згадати про марність усіх зусиль по наживання багатства на землі, підпорядковує всі зображення мотиву “суєти суєт” і має звернути глядача до роздумів про справжні цінності духовного життя. На відміну від Натюрморту з черепом, невідомого живописця, ця картина не є одкровенням, всі зображені елементи досить типові для стилю.
Художник неодноразово звертався до подібного роду алегоричним темами: крім згаданих вище композицій, такі Стара, важільна золото, Алегорія в Національній галереї, Натюрморт в Музей герцога Антона Ульріха, Презирство до багатства в Музеї витончених мистецтв, картини в Художньому музеї та інші.
“Ростовщица і смерть” відноситься до пізнього періоду творчості художника, як і більшість перерахованих вище творів. На частку написаної в XIX столітті картини випала нелегка доля. Щоб опинитися в Державному музеї образотворчих мистецтв у 1927 році, картина перекупалась в Остафьєво, Гаазі, різних соборах, що досить іронічно для картини в жанрі “Ванітас”.
