Віц був одним з найцікавіших майстрів першої половини XV століття. Відомості про його життя вкрай убогі. Народився він у швабському місті Ротвейле. У 1434 році його прийняли в Базельський цех живописців, а в середині 1440-х років художника вже не було в живих. До наших днів дійшли фрагменти трьох великих вівтарів, створених ним у різні роки.
Всі вони написані рукою зрілого майстра, знайомого з сучасною йому нідерландської живописом, відкрив для себе красу реального світу і з простодушною радістю зображує все, що постало його очам. “Св. Христофор” – одна зі стулок нині втраченого вівтаря. Художник відтворив епізод з життя св. Христофора, переносить через водойму немовляти Христа.
Ця тема дала Віцу привід створити дещо наївний, але повний принади пейзаж. Спокійно тягнеться в далечінь спокійна водна гладь; з обох берегів її обступили неприступні скелі, легкі човни з крихітними фігурками людей борознять поверхню води, зліва – селище на березі – фігурка ченця; зі світло-блакитного неба ллється рівний ясний світ.
Художник сприймає світ крізь призму казковості: навіть у фігурі Христофора, з зусиллям спирається на дерев’яний сук, є щось від персонажів з народних німецько-шведських казок. Але разом з тим саме така простодушна живопис здатна висловити повну радісного подиву і тихого захоплення любов до світу, яка віє від картини Віца.
