Богиня любові і краси Венера полюбила Адоніса – сина царя Кіпру. Ніхто з смертних не міг зрівнятися з ним красою. Заради Адоніса Венера забула і саме небо. Вона перестала красиво одягатися і не балувала себе, як раніше. Весь час вона проводила з юним Адонісом. З ним полювала вона в горах і лісах Кіпру на зайців, полохливих оленів і сарн, але потужного вепра, ведмедя або вовка вона уникала. І Адоніса просила вона триматися подалі від цих хижаків.
Рідко покидала богиня царського сина, а покидаючи його, кожен раз благала пам’ятати про її прохання. Але одного разу під час полювання на Кіпрі у відсутності Венери Адоніс забув про її прохання. Його пси вигнали з хащі на галявину страшного вепра, і Адоніс метнув у нього свій мисливський дротик. Але звір був тільки поранений.
Розлючений поранений вепр кинувся на юного мисливця. Нещасний не встиг втекти. Вепр своїми іклами завдав юнакові глибоку рану, той упав на землю. Венера почула стогін помираючого і пішла в гори Кіпру шукати тіло коханого юнака.
Гострі камені і шипи тернини поранили ніжні ноги богині, краплі її крові падали на землю, і з цієї крові потім виросли пишні троянди, червоні, як кров Венери. Нарешті вона знайшла тіло Адоніса. Гірко плакала богиня над загиблим прекрасним юнаків.
В пам’ять про свого коханого Венера змішала його кров з божественним нектаром і перетворила її в червоний, як кров, квітка. І назвала його адонісом – час цвітіння його таке ж недовгий, як і життя прекрасного Адоніса.
