Вівтар Діви Марії або так званий Дрезденський триптих. Ліва стулка вівтаря: архангел Михаїл з донатором. Права стулка вівтаря: свята Катерина Олександрійська. Оборотна сторона стулки, сцена: Благовіщення.
Якщо в гентському полиптихе художник Ян ван Ейк намагався створити узагальнюючу, синтетичну картину, яка безліч окремих явищ поєднувала б у єдину картину світобудови, то тут в основу рішення кладеться конкретний факт, і хоча тут ще цілком збереглося прагнення передати красу світобудови – не випадково з таким захопленим захопленням написано опукле дзеркало – все ж предмети – носії цієї краси – вже втрачають чільну роль. У вівтарних композиціях, як уже говорилося, цей процес також мав місце.
Настав він дещо пізніше, ніж в портреті, – в дрезденському триптиху “Вівтар Діви Марії” мабуть, майже одночасному портрет подружжя Арнольфіні, головним залишається дбайливе бажання художника Яна ван Ейка не порушити живий зв’язку своїх героїв зі світом. Свята Катерина в білому, блакитному вбранні, тримаючи в руці сяючий меч з прозорою сапфіровою рукояткою, нахиляє голову над молитовником, і нахилу її голови вторять, як листя пальми, розбіжні лінії склепінь, а за нею у відкритому вікні далекі будівлі і синіючі гори. І в рухах юної святий, і в блакиті її шати, і в сяйві все, що оточує її або що вона тримає в руках, і в цих так спокійно виднеющихся за вікном глибинах живе мир, світло і тиша.
