Тут зображено, повинно бути, абсолютно конкретна, мальована з натури, московська вулиця, легкий дощик і народ, що робить саме те, що роблять під час легкого дощику: хто береже своє плаття під навісом, хто вкривається парасолькою, хто щільніше закутується в хустку або надійніше насуває капюшон на голову, а хто, нехтуючи негодою, спокійно йде собі своїм шляхом.
Якого б то не було єдиного сюжету, тим більше підлеглого висловом генеральної ідеї, овладевшей автором, тут немає. Всяк сам по собі, з іншими не змішується і не має до них справи, як це й буває на вулиці.