Сюжетом картини Іллі Рєпіна “Хресний хід у Курській губернії” став хресний хід – переміщення чудодійної ікони з одного храму в інший, що супроводжується процесією. Однак художника цікавить не священне дійство, а процесія, характери, образи.
У центрі натовпу важливо виступають сільські багатії, по краях плетуться безпорадні, убогі, бідні. Їх старанно відтісняють жандарми, восседающие на конях.
Увагу привертає також рудоволосий священик. Однією рукою він ліниво розмахує кадилом, а інший поправляє сальні волосся. Ікону несе поміщиця, образ якої наповнений зарозумілістю і відразою до народу. Поруч дріботить купець, немов захищає її від простих людей.
Симпатію викликають фігури двох парафіянок. Жінки з гідністю і смиренням несуть кивот з-під ікони. Вони вірують палко, щиро.
Расову роз’єднаність не змогла примирити навіть віра, обділеним на землі, судячи з усього, не доводиться чекати іншої долі і в небесному царстві.
Почуття туги, відчаю викликає молодий каліка на милицях, марно намагається прорватися до чудодійної ікони. Але диво не відбувається – його штовхає і тіснить сільський староста. В очах каліки віра, надія на зцілення. Однак зцілення і захист – для багатих. Бідним ж залишається терпіти і змиритися.
Атмосферу реальності того, що відбувається підкреслює пейзаж: дуже натуральний і якийсь давній, розмитий.
Твір викликав неоднозначну реакцію публіки. Прогресивна частина суспільства оцінила геніальність задуму і майстерність виконання. Проте знайшлися і ті, хто звинуватив Рєпіна в знущанні над вірою, осмеянии християнських цінностей.
