Гравюра “Явище Іоанну Христа і суті семи церков” – ілюстрація до 1-ї глави книги “Одкровення” Іоанна Богослова:
“Я звернувся, щоб побачити голос, що говорив зо мною; і обернувшись, побачив сім золотих світильників, і посеред семи свічників подібного до Людського Сина, одягненого в подир і по грудєх золотим поясом.
Він тримав у правиці Своїй сім зірок, і з Його уст виходив гострий меч обоюдний; обличчя Його, немов сонце, що світить у силі своїй.”
Альбрехт Дюрер створював свої шедеври “Апокаліпсису” в епоху культурного підйому Північного Ренесансу. У цей час у його рідному місті Нюрнберзі громадяни обговорювали питання науки і мистецтва, кращий друг Дюрера якраз тоді перекладав Апокалиспис з латини на німецьку.
У суспільстві панувало невдоволення інквізицією, індульгенціями, непомірно збагатілої католицькою церквою. До того ж це були часи нескінченних спалахів та епідемій чуми, междуусобиц, ладграфских воєн. Тому Відчуття наближення кінця світу – а він і є Апокалиспис – було зрозуміло кожному.
У гравюрі використовували символи, яким слідували у вівтарній живописі та книжковій мініатюрі, ксилографії, настінного живопису – і це було зрозуміло сучасникам великого німецького художника, а ми звернемося до коментарів, які знайшли у статті Павла Котова. Він пише:
“Апостол бачить перед собою Творця, який тримає в руці запечатану Книгу Доль. В іншій руці у Пантократора – сім зірок, які символізують ангелів-покровителів семи найбільших з перших християнських громад – в Ефесі, Смирні, Пергамі, Фіатирі, Сардисі, Філадельфії і Лаодикії. Самі ж громади символізують сім світильників. З вуст Творця виходить меч – символ божественного слова.”
