Меланхолійна за настроєм картина “Забуте кладовище” – одна з характерних робіт видатного представника позднеромантической академічної пейзажного живопису Конюшини, у творчості якого пошуки картинності у природі поєднуються з прагненням її зовні опоетизувати.
У “Забутому цвинтарі” з типовим для багатьох пейзажів художника попелясто-рожевим заходом і вузлуватими стовбурами оголених дерев, з занесеними снігом могилами і похмуро вирисовивающейся на тлі темніє вечірнього неба старовинної огорожею відчувається прагнення до романтизації образу, поєднання натурности і поетичного вимислу.
Протягом довгого творчого шляху Конюшина варіював привертає його елегійний мотив старого кладовища в зимову пору. Вперше до цього мотиву він звернувся в 1871 році в картині “Занедбане кладовище взимку”, набуте графом П. С. Строгановим.